Психологія | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 13.12.2018, 07:19

Дитяча психологія

Меню сайту
Форма входу
Реклама

Дошкільний вік

Дошкільний вік охоплює великий період дитинства від третього до сьомого року життя дитини. У дошкільному віці дитина швидко росте й збільшується у вазі. Темпи росту в цей віковий період нерівномірні: щорічний приріст довжини тіла на третьому році життя досягає в середньому 8—10 см, на четвертому падає до б—7, на шостому до 7—8 і на сьомому досягає 10 см.

У зв'язку з подовженням тулуба і особливо ніг змінюються пропорції тіла. Збільшується м'язова маса, зменшується підшкірножировий шар, в результаті чого дошкільники стають більш мускулистими і худорлявими, ніж молодші діти. Інтенсивно протікають процеси окостеніння скелета. Однак оскільки в дошкільному віці ці процеси далеко ще не закінчуються, при несприятливих умовах легко виникають порушення нормального розвитку скелета, внаслідок чого необхідно організувати рухову активність дитини, стежити за її поставою, оберігати від надмірних навантажень. Діяльність опорно-рухового апарата вдосконалюється за рахунок підвищення швидкості й координованості скорочення і розслаблення, а також за рахунок більш точної регуляції ступеня напруження окремих м'язів. Внаслідок цього підвищується рухова активність, виникає впевненість і спритність рухів.

Діяльність великої мускулатури трохи випереджує у своєму розвитку функції дрібних м'язів кисті й пальців. Вільні рухи даються дітям цього віку значно легше, ніж ті, які вимагають точного пристосування до особливостей об'єкта і пов'язані з переборенням тих чи інших опорів. Проте при відповідних вправах на кінець дошкільного віку стають доступними відносно тонкі й точні ручні рухи.

Одночасно з розвитком опорно-рухового апарата вдосконалюється діяльність органів кровообігу та дихання. Збільшується розмір серця; вага його у п'ятирічної дитини приблизно в 4—5 раз більша, ніж у новонародженої дитини. Розвивається нервова регуляція серцевої діяльності. Частота пульса трохи зменшується, але все ж вона значно більша, ніж у дорослого. Для дошкільника характерні значні коливання частоти й сили серцевих скорочень. Підвищується кров'яний тиск, збільшується кількість червоних кульок у крові і процентний вміст у них гемоглобіну, збільшується життєва ємність легенів.

Все зазначене є показником зрослої працездатності дитячого організму. Але ця працездатність ще значно нижча у дошкільника, ніж у школяра і тим більше в дорослого, що необхідно постійно враховувати при організації режиму й виховної роботи як у сім'ї, так і в дитячому садку.

Особливо важливе значення для розвитку психіки мають зміни в будові й діяльності нервової системи, що відбуваються протягом дошкільного віку.
Якщо на початку третього року життя вага головного мозку дорівнює в середньому 1025 г, то на кінець сьомого вона досягає 1350 г, тобто лише трохи поступається вазі мозку дорослої людини.

Як уже зазначалося, разом із збільшенням маси мозку відбувається вдосконалення його будови. Майже всі ділянки провідних шляхів у мозкових півкулях мієлінізуються, відбувається збільшення розмірів і дальше диференціювання клітинних елементів мозкової кори.

Зростає регулюючий вплив кори на діяльність підкоркових центрів, в результаті чого поведінка дошкільника набуває більш організованого характеру, ніж у дитини раннього* віку. Інтенсивно розвивається аналітико-синтетична діяльність великих півкуль головного мозку. Підвищується швидкість утворення тимчасових зв'язків і точність подразників, які сприймаються.

Як уже зазначалось, у дошкільному віці значно підвищується роль другої сигнальної системи в утворенні й актуалізації тимчасових зв'язків. Проте значення першої сигнальної системи все ще дуже велике в цьому віці, і безпосереднє сприймання фактів, а також наслідування наочному показові дії відіграє в збагаченні досвіду дошкільників значно більшу роль, ніж у дітей старшого віку.

Зростаючі на протязі даного періоду дитинства фізичні можливості, розвиток нервової системи, нагромаджений у попередні роки життя досвід дозволяють дитині в дошкільному віці перейти до більш різноманітних взаємовідносин з навколишніми, до більш складних форм діяльності, до більш глибокого пізнання навколишньої дійсності.

З істоти, яка вимагає постійного піклування й догляду, дитина в дошкільному віці стає поступово незалежнішою і самостійнішою. їй доступна діяльність не тільки здійснювана спільно і при постійній допомозі з боку дорослого, але й виконувана нею за власною ініціативою або ж під керівництвом батьків і вихователів. Відносини дитини з усіма навколишніми людьми змінюються. З одного боку, дошкільник починає трохи відділятися від дорослих, у нього появляються свої особливі справи та інтереси. З другого боку, зв'язки дитини з дорослими й дітьми стають складнішими й різноманітнішими. Важливим тут є те, що за правильного виховання дитина з об'єкта догляду й турботи помалу стає діяльним членом колективу сім'ї або групи дитячого садка і не тільки користується послугами інших, але й може щось сама для них зробити, виконує свої маленькі обов'язки, посильні доручення батьків і вихователів, допомагає своїм товаришам, починає турбуватися про малюків, привчається до участі в загальній справі тощо.

У процесі спільних дій, спрямованих на розв'язання загальних практичних, ігрових або навчальних завдань, починає складатися дитячий колектив, вироблюється звичка діяти спільно, допомагаючи один одному, виникає найпростіший розподіл ролей і обов'язків групи дітей, які граються або працюють. Треба, однак, зазначити, що дитячий колектив у дошкільному віці тільки починає формуватися і необхідне постійне керівництво дорослих, щоб підтримувати його існування і розвивати його в потрібному напрямі. Часто об'єднання дошкільників, що виникло при виконанні однієї якої-небудь спільної справи, розпадається після її закінчення, щоб знову відродитися в іншому вигляді, в умовах нових колективних ігор і занять.

Проте хоч більш складні відносини співробітництва, взаємодопомоги, свідомого підпорядкування вимогам іншого тощо тільки починають складатися в дошкільному віці, вони вже виявляються в діяльності дитини і впливають на розвиток її психіки.

Беручи участь у житті колективу сім'ї і дитячого садка, дитина потроху привчається узгоджувати свої дії з діями інших, здійснювати їх відповідно до загального задуму, підпорядковувати їх словесно сформульованому завданню тощо. Нагромадивши певний досвід дій, що здійснюються разом з іншими дітьми під керівництвом дорослих, дитина й сама починає ставити перед собою певні завдання; у неї появляються власні задуми, які вона намагається реалізувати в своїх іграх, конструюванні, зображувальній діяльності тощо.

Якщо у переддошкільника окремі дії ще мало зв'язані, часто змінюють одна одну під впливом зовнішніх випадкових приводів, то в дошкільника вони поступово об'єднуються в досить складні й відносно стійкі системи дій, підпорядковані розв'язанню певного завдання.

Так, наприклад, дошкільник, граючись, виготовляє з матерії або паперу одяг для ляльок, потім їх одягає, потім змушує їх брати участь у ляльковій виставі, тобто здійснює складну систему дій, які знаходяться у певному підпорядкуванні і йдуть одна за одною у певному порядку.

Головне, що характеризує такі види діяльності дошкільника, як малювання, ліплення, конструювання, виконання трудових завдань, а також сюжетні рольові ігри, полягає в тому, що в них появляється в зародковій формі важлива риса будь-якої людської діяльності — елемент творчості.

На відміну від раннього віку, який лише користується навколишнім заради задоволення своїх органічних потреб або ж властивої йому допитливості, дошкільник намагається зробити щось, створити що-небудь нове — намалювати дядю, побудувати будинок з кубиків, виростити редьку тощо.

Завдяки недостатньому фізичному й психічному розвитку дошкільник ще нездатний до виробничої праці і може виконувати лише найпростіші трудові обов'язки. У зв'язку з цим творчий момент найяскравіше виявляється у нього в грі, а також в зображувальній діяльності, в яких за допомогою відносно примітивних і доступних їй засобів дитина творчо відтворює трудове життя навколишніх дорослих і таким шляхом одержує можливість у дійовій формі пізнати це життя і тим самим зробити перші кроки на шляху підготовки до нього.

Разом з тим уміння підпорядковувати свої дії певному завданню, яке формується у дошкільника, зростаюча цікавість і досягнутий рівень розумового розвитку дозволяє перейти в цьому віці до більш систематичного навчання за певною програмою.

При правильній організації виховання в дитячому садку у дошкільників починають складатися зачатки навчальної діяльності, з'являється інтерес до набуття нових знань, вироблюються найпростіші навички навчальної роботи.

Внаслідок встановлення нових взаємовідносин з навколишніми людьми, під впливом ускладнення діяльності в дошкільному віці відбувається дальше збагачення досвіду дитини, розвиваються і вдосконалюються її психічні процеси.

Сфера пізнаваної дитиною дійсності надзвичайно розширюється. Дошкільник ознайомлюється не тільки з тим, що відбувається в його найближчому оточенні, але й з тим, що робиться на фабриці або колгоспі, де працюють його батьки, в школі, де вчиться його старший брат чи сестра, на будівництві, яке йде поблизу від його будинку, тощо. Він дізнається про цю широку дійсність не тільки на основі безпосередніх вражень, але й за розповідями дорослих, під впливом прочитаних йому книг тощо.

Розширення сфери пізнаваної дійсності сполучається з глибшим її розумінням. На відміну від дитини раннього віку, яка пізнає ли
ше зовнішню сторону сприйманого, дошкільник починає розуміти найближчі причини спостережуваних явищ, цілі деяких людських дій, зв'язок, що існує між ними, тощо.

Разом із зміною змісту змінюється і характер таких пізнавальних процесів, як сприймання, пам'ять, мислення тощо. У дитини раннього віку вони ще не відокремлені від його практичної та ігрової діяльності. Діючи з предметами, малюки одночасно сприймають їх особливості, пригадують те, що вони робили з подібними предметами раніше, узагальнюють набутий ними досвід тощо.

У дошкільників такого роду процеси стають більш диференційованими, вони відділяються від зовнішніх дій і вступають з ними в більш складні відношення.

Як уже зазначалося раніше, в дошкільному віці починають виділятися особливі процеси, спрямовані на безпосереднє ознайомлення з усім, що оточує (зародки цілеспрямованого спостереження), на запам'ятовування і відтворення сприйнятого матеріалу (зародки довільної пам'яті), на з'ясування взаємозв'язків і взаємозалежностей між явищами (зародки логічного, розсудкового мислення) тощо. Такого роду психічні процеси здійснюються вже не разом, не одночасно з зовнішніми діями, а окремо, майже незалежно від останніх, в інтересах більш широкого і глибокого' пізнання дійсності, а разом з тим і більш повного використання наявних умов в практичній та ігровій діяльності дитини.

У дошкільному віці відбувається інтенсивний розвиток мислення і мови.

Засвоюючи в процесі спілкування з дорослими певну систему елементарних понять про навколишній світ і оволодіваючи найпростішими формами логічного мислення, дошкільник поступово навчається розв'язувати деякі мислительні задачі, відвертаючись від другорядних ознак і виділяючи більш істотні особливості предметів, що розглядаються.

Характерні для дошкільника запитання — «Чому?, навіщо?, для чого?» — свідчать про те, що він починає осмислювати причини навколишніх явищ, а також цілі людських дій.

Дошкільних е дуже емоційною істотою. Всі його дії і помисли супроводяться яскравими емоційними переживаннями. Почуття дошкільника набувають більш складного характеру, ніж у молодших дітей. Вони можуть викликатися не тільки сприйманими,, але й уявлюваними обставинами. Разом з тим вони стають більш глибокими і більш стійкими, ніж у ранньому дитинстві. У дошкільника появляються найпростіші форми моральних, інтелектуальних і естетичних почуттів.

Інтенсивно розвивається у дошкільному віці дитяча воля. Вироблюється вміння підпорядкувати свої зовнішні дії, а також деякі внутрішні психічні процеси (процеси сприймання, пам'яті) свідомим цілям.

Разом з розвитком окремих психічних процесів у дошкільному віці відбувається формування особистості дитини в цілому.

У цей період дитинства закладаються основи правильного ставлення до всього, що оточує, до самої себе, до своєї справи. У дошкільному віці інтенсивно розвиваються здібності, формуються нові потреби й інтереси, певні риси характеру, намічається спрямованість особистості. Якою сформувалася дитина в цей період свого розвитку, такою багато в чому вона буде, коли виросте й стане школярем, а потім і дорослою людиною.

Однією з фізіологічних умов, які необхідно враховувати при формуванні особистості дитини, є типологічні особливості вищої нервової діяльності, які лежать в основі темпераменту.

Відміни в темпераментах, що мають місце вже в ранньому дитинстві, набувають у дошкільному віці більш складного і різноманітного вияву. Темперамент, як про це говорилося раніше, залежить від типологічних особливостей вищої нервової діяльності дитини.

Знання цих особливостей допомагає вихователю правильно здійснити індивідуальний підхід до дитини. Відомо, що одні й ті ж педагогічні впливи цілком по-різному діють на представників різних темпераментів. Так, суворе зауваження, зроблене різким тоном, дисциплінує поведінку дітей з сильним типом нервової системи і може загальмувати представників слабкого типу, дітей, несміливих, які легко ніяковіють, викликати дезорганізацію їх діяльності, заглушити їх ініціативу.

У той час як дітей з холеричним темпераментом доводиться стримувати головним чином від бурхливих реакцій, привчати їх підпорядковуватися певним правилам, малюків меланхолічного темпераменту необхідно заохочувати до активності, розвивати впевненість у своїх силах, поступово привчати їх переборювати свою несміливість і нерішучість.

Ми вже говорили про те, що тип нервової системи не є чимсь незмінним. Темперамент людини змінюється під впливом умов життя і виховання, причому особливо істотні його зміни відбуваються в період дитинства. Досліди показали, що, наприклад, у дошкільників збудливого типу під впливом тренування слабко виражені в них процеси гальмування можуть бути значно вдосконалені. Таким чином, під впливом певного роду педагогічних впливів відбувається зміна типологічних властивостей дитини, зміна її темпераменту.

Разом з тим слід мати на увазі, що темперамент далеко не вичерпує особливостей особистості. Він є лише однією з передумов формування тих важливих якостей особистості, які цілком складаються під впливом умов життя і виховання.

Ознайомлюючись під керівництвом дорослих з навколишньою дійсністю, дошкільник набуває певної системи елементарних уявлень про все, що оточує, і починає розуміти найближчі причини сприйманих явищ. Так появляються зародки майбутнього світогляду, що складає важливу особливість людської особистості.

Інтенсивно розвиваються в дошкільному віці різноманітні здібності. Як уже зазначалося, дитина народжується лише з певними задатками, з певними особливостями нервової системи, які створюють певні можливості для формування тих чи інших здібностей. Те, як ці можливості будуть використані, які реальні здібності розів'ються у дитини, вирішальним чином залежить від умов життя і виховання. Педагогічний досвід і спеціальні дослідження показують, що формування ряду здібностей особливо інтенсивно відбувається в ранньому і дошкільному дитинстві, тому в шкільному віці вони вже виявляються у значній мірі такими, що склалися, і багато в чому визначають успішність діяльності дитини. Тому вихователь повинен не тільки збагачувати дошкільника новими знаннями і вміннями, але і всебічно розвивати його, формувати в нього різноманітні здібності.

Для формування відповідної здібності необхідно розвивати у дитини інтерес до певної справи, бажання нею активно займатися. Так, для розвитку музикальності слід розвивати любов до музики, прагнути до того, щоб музичні заняття були захоплюючими, цікавими.

В основі більшості здібностей лежить розвиток певних відчуттів і сприймань. Так, формування музикальних здібностей передбачає високий розвиток музикального слуху, зображувальних здібностей — досконалість зорових відчуттів і сприймань, моторних здібностей — уміння тонко аналізувати свої рухові відчуття тощо. Тому в системі виховної роботи дитячого садка треба приділяти велику увагу сенсорному вихованню дитини.

Здібності розвиваються в діяльності і насамперед у тій діяльності, для якої вони є необхідними. Так, здібності тонко розрізнювати кольори, форми, розміри, просторові відношення предметів інтенсивно розвиваються у зображувальній діяльності дитини. 

Розумові здібності формуються в процесі ігор і занять, які вимагають самостійного розв'язання розумових завдань, практична кмітливість вироблюється у дитини в ручній праці, в конструюванні тощо. Організовуючи ту чи іншу діяльність дитини, вихователь повинен турбуватися не тільки про те, щоб дитина оволоділа окремими знаннями і вміннями, необхідними для її виконання, але щоб у неї формувалися і відповідні здібності, бо це має важливе значення для всього наступного розвитку дитини, для її майбутнього.

Спілкуючись з навколишніми дорослими, беручи посильну участь у їх житті та діяльності, дошкільник не тільки засвоює їх досвід, але й проймається їх інтересами й ідеалами. Суспільні мотиви поведінки радянських людей, їх благородне прагнення працювати на користь суспільства, в інтересах соціалістичної держави при правильному вихованні поступово стають потребою самої дитини. Дошкільник починає прагнути прилучитися до життя дорослих, хоче бути корисним для навколишніх людей, намагається брати участь у їх праці. Важливе значення в розвитку такого роду прагнень мають різні творчі рольові ігри, в яких дошкільники беруть на себе ролі дорослих  людей і намагаються відтворити характерні риси їх життя і діяльності. Якщо ознайомлення дітей з працею дорослих поєднується з правильною організацією їх власної практичної діяльності, з виконанням найпростіших трудових обов'язків, то вже в дошкільному віці такого роду прагнення зробити щось корисне для навколишніх людей набуває відносно стійкого і дійового характеру, починає визначати щоденну поведінку дітей, спонукає їх робити не тільки те, що відповідає їх вузькоособистим інтересам, але й те, що корисно для інших — для дорослих, для дитячого колективу.

У дошкільному віці відбувається інтенсивне оволодіння моральними нормами і правилами поведінки. Дошкільники дуже цікавляться моральними оцінками людських вчинків і постійно запитують дорослих про те, що добре і що погано, які дії навколишніх є правильними, а які — неправильними.

Проте для того щоб відбулося міцне засвоєння тих чи інших моральних вимог, одного знання цих вимог не досить. Необхідний додатковий практичний досвід їх виконання у повсякденних взаємовідносинах дитини з навколишніми дорослими і однолітками.

Оволодіваючи моральними нормами, діти починають не тільки розуміти моральний зміст своїх власних і чужих вчинків, але й певним чином їх переживати, відчувати з їх приводу ті чи інші моральні почуття.

Важливе значення для розвитку дитячої особистості має формування почуття обов'язку. При правильному вихованні, коли дошкільника систематично привчають до свідомого виконання найпростіших обов'язків по відношенню до дорослих, однолітків і молодших дітей, у нього появляються зародки почуття обов'язку. Тепер він відчуває задоволення, коли йому вдається добре виконати свої маленькі обов'язки, обурюється товаришем, який виконує їх погано, ніяковіє у тих випадках, коли він сам порушує встановлені вимоги.

Моральне виховання відіграє вирішальну роль у розвитку вольових якостей особистості дитини, у формуванні її характеру.

Таким чином, у дошкільному дитинстві, як ми вже зазначали, відбувається не тільки розвиток окремих психічних процесів, але й формування особистості дитини в цілому.

Дошкільний вік охоплює п'ять років життя дитини. Перейдемо до психологічної характеристики кожного з них.

Цікаві сайти
Школа акробатики Анатомия
Колготки
Попередження
При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://psychologia.ucoz.org обов'язково
Реклама
Шкарпетки
БУДЬ ЛАСКА СОХРАНИ

Copyright MyCorp © 2018