Психологія | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 19.06.2018, 01:56

Дитяча психологія

Меню сайту
Форма входу
Реклама

Розвиток пам'яті у дошкільному віці

У дошкільному віці завдяки досягнутому рівневі психічного розвитку і під впливом нових видів діяльності, а також нових вимог, що їх ставлять дитині дорослі, відбувається дальше ускладнення і вдосконалення процесів пам'яті.

Продовжує розвиватись мимовільна пам'ять. Зазнайомлюватись з усім, що оточує, граючись, навчаючись, виконуючи трудові доручення, дошкільник багато запам'ятовує ненавмисно, не намагаючись що-небудь запам'ятати. Пам'ять дітей дошкільного віку має переважно мимовільний характер.

Дитина запам'ятовує те, що набуло в її житті, в її діяльності важливого значення, те, що її зацікавило, те, що викликало в неї сильне і яскраве враження. При цьому діти не ставлять собі спеціального завдання запам'ятати що-небудь. Предмети «запам'ятовуються» ніби самі собою, в процесі практичної або ігрової діяльності з ними. Спроби з боку дорослого поставити перед дитиною 3—4 років завдання запам'ятати що-небудь не дають ніяких результатів або навіть негативно впливають на успішність запам'ятовування.

Коли, наприклад, малюку дають який-небудь матеріал (іграшки, кубики, картинки), не ставлячи перед ним спеціального завдання його запам'ятати, то, граючись з ним, споруджуючи з нього будови тощо, він дуже добре його запам'ятовує.

Але якщо, давши йому такий матеріал, наполегливо вимагати, щоб він його обов'язково запам'ятав, малюк розгублено буде сидіти над ним, нічого не роблячи, і кінець кінцем нічого не запам'ятає.

Для того щоб діти краще зберегли в пам'яті який-небудь матеріал, необхідно організувати їх діяльність з цим матеріалом. Дослідження показують, що успішність мимовільного запам'ятовування тим вища, чим активніше діє дитина з предметами, що запам'ятовуються, і чим важливішу роль відіграють ці предмети в її діяльності. Так, наприклад, дошкільники, активно діючи з картинками, розкладаючи їх по групах тощо, запам'ятовують ці картинки значно краще, ніж ті діти, які обмежуються лише розгляданням їх.

Розвиток мимовільної пам'яті відбувається у зв'язку з розширенням інтересів дітей. У міру того як у дошкільника формуються нові інтереси до різноманітних явищ природи і суспільного життя, він зосередженіше їх спостерігає, уважніше вислуховує пояснення, що їх стосуються, і внаслідок цього краще їх запам'ятовує.

Спогади дошкільника про минуле мають яскраво виражений наочний, образний характер.

Пригадуваний предмет уявляється дитині так чітко і яскрава ніби, вона знову його сприймає.

Часто яку-небудь деталь,  яка залишилась би непомітною для дорослого, дитина запам'ятовує міцно і надовго.

Знаменитий російський учений математик Софія Ковалевська пише в своїх спогадах: «Досить мені подумати про нашу дитячу кімнату, як у той же час, за неминучою асоціацією ідей, мені починає здаватися особливий запах — помісь ладану, дерев'яного масла, травневого бальзаму .і чаду від сальної свічки. Давно вже не доводилось мені чути ніде цього своєрідного запаху... але років два тому, відвідавши одних моїх сільських знайомих, я зайшла в їх дитячу кімнату і на мене в той же час пахнув цей знайомий мені запах і викликав цілу низку давно забутих спогадів і відчуттів».

Наочний матеріал (предмети і їх зображення) у дошкільному віці запам'ятовуються значно краще, ніж абстрактні положення. Із словесного матеріалу в свою чергу значно краще затримуються в пам'яті образні описи, особливо коли вони носять художній емоційно-виразний характер. Так, художнє, емоційно захоплююче оповідання про яку-небудь подію запам'ятовується дошкільниками надовго, в той час як сухий її опис зразу ж ними забувається.

Разом з тим у дошкільному віці темпи підвищення успішності запам'ятовування словесного матеріалу вищі, ніж матеріалу наочного. Підвищення ролі слова в утворенні й актуалізації тимчасових зв'язків у дітей призводить до глибоких змін у процесах пам'яті.

Називання запам'ятовуваних предметів допомагає дитині їх осмислити, зв'язати їх з тими значеннями, які вже в неї є відносно даного роду предметів. Так, назвавши запам'ятовувані речі яблуком, будинком, автомобілем, дитина тим самим узагальнює, відносить їх до групи відомих їй схожих речей, у зв'язку з чим її запам'ятовування набуває більш осмисленого, логічного характеру.

Існувала неправильна думка, за якою в дошкільному віці механічна пам'ять ніби переважає над смисловою, логічною. Проте дані педагогічних спостережень і спеціальні експериментальні дослідження показують, що дошкільники краще запам'ятовують те, що для них зрозуміле, ніж безглузде або незрозуміле.

Осмислення сприйманого матеріалу  уважне його вивчення відіграє істотну роль у процесах па м'яті дітей дошкільного віку. Звичайно, характер осмислення запам'ятовуваного матеріалу змінюється в процесі розвитку дошкільника. Якщо молодші дошкільники орієнтуються головним чином на зовнішні ознаки предметів, які найбільше впадають в очі, то старші починають помічати менш яскраві, зате більш істотні їх особливості. Відповідно до цього змінюється і зміст дитячих уявлень.

У кінці дошкільного віку поряд з наочними уявленнями про окремі речі велику роль починають відігравати загальні уявлення про групу схожих предметів. Коли малюка просять розповісти про той чи інший предмет, він згадує який-небудь конкретний випадок, який бачив. Наприклад, трирічну дитину запитують: «Ти пам'ятаєш, яка буває кішка?» Вона відповідає: «Чорний Васька з Жучкою б'ється». На відміну від цього, відповіді старших дітей носять більш узагальнений характер. Наприклад, шестирічна Маня на подібне запитання відповідає: «Вони мишей ловлять, живуть у будинках, люблять молоко». Тут дитина ґрунтується вже не на спогаді про окрему конкретну кішку (чорного Ваську), а на уявленні, що сформувалося в неї про кішку взагалі.

Таким чином, У дошкільника поряд з образною пам'яттю починає складатися пам'ять словесно-логічна. Як уже зазначалося, у дошкільному віці переважає мимо¬вільна пам'ять.

Ії розвиток в істотній мірі залежить від виховання. Формуючи у дошкільників допитливість, привчаючи їх детально розглядати наочний матеріал і уважно вислухувати словесні пояснення, спонукаючи їх за допомогою запитань і вказівок осмислити сприймане і зв'язати його з набутими раніше знаннями, вихователь розвиває дитячу пам'ять, підвищує точність і обсяг мимовільного запам'ятовування і пригадування.

Поряд з мимовільною пам'яттю в середині дошкільного віку по являються зародки пам'яті довільної: зародки довільного  запам'ятовування і пригадування.

Ці зміни відбуваючись у зв'язку з ускладненням умов діяльності й підвищенням вимог дорослих, які змушують дитину орієнтуватись не тільки на сучасне, а й на майбутнє, а також на минуле. Так, дорослі вимагають від дитини виконати яке-небудь доручення не зараз, а через деякий час, для чого необхідно довільно запам'ятати це доручення, або ж пропонують розповісти про те, що було в минулому (наприклад, про те, що відбувалось на прогулянці або в дитячому садку), для чого необхідно довільно відтворити відповідні події.

Беручи участь в колективних іграх і в заняттях, дитина навчається запам'ятовувати те, чого вимагають від неї навколишні люди, на що вказує вихователь.

Для довільного запам'ятовування необхідно насамперед усвідомити завдання, яке стоїть,— щось запам'ятати або пригадати. Таке завдання швидше усвідомлюється, коли, виконуючи його, дитина досягає важливого для неї результату.

Якщо, наприклад, дітям просто пропонують запам'ятати кілька слів (як це роблять у дослідах з дорослими), то вони не розуміють, навіщо це треба робити, і запам'ятовують погано. Якщо ж експерименти організовані так, що запам'ятовування якого-небудь матеріалу необхідне для виконання серйозного доручення дорослого або ж для участі в захоплюючій грі, то ефективність довільного запам'ятовування виявляється значно кращою (рис. 17). У цих умовах довільне пригадування виникає раніше, ніж довільне запам'ятовування.

На перших порах довільне запам'ятовування у дошкільника має дуже недосконалий характер. Дитина не володіє прийомами запам'ятовування, вона ще не знає, що треба зробити для того, щоб краще запам'ятати.

Поступово вихователь формує у дітей найпростіші прийоми довільного запам'ятовування. Він привчає дошкільників до того, щоб при запам'ятовуванні якого-небудь наочного або словесного матеріалу вони уважно з ним ознайомились, спробували б осмислити його зміст, повторювали б запам'ятовувані дії і слова тощо. Дитина 6—7 років, коли перед нею ставлять завдання запам'ятати зміст якої-небудь картинки, уважно її розглядає, з'ясовує особливості зображених на ній персонажів, здійснюваних ними дій, взаємовідносин, що існують між ними, тощо. При запам'ятовуванні якого-небудь віршика або пісеньки вона багато разів їх повторює, поки не доб'ється більш-менш повного заучування. Спочатку дитина не сама придумує собі завдання запам'ятовування і не сама відкриває відповідні прийоми. Дорослий пропонує дитині запам'ятати те чи інше, організовує діяльність, при якій це завдання може бути розв'язане, вказує деякі прийоми, які сприяють кращому запам'ятовуванню, тощо. Коли дитина набуває певного досвіду в цьому відношенні, вона сама починає ставити перед собою завдання запам'ятовування, за власною ініціативою довільно запам'ятовує або пригадує необхідний матеріал.

Розвиток до
вільної пам'яті має важливе значення для підготовки дитини до шкільного навчання. Ніяка навчальна діяльність неможлива, якщо дитина буде запам'ятовувати тільки те, що її безпосередньо цікавить, не рахуючись з вимогами вчителя, з тими завданнями, які висуваються шкільною програмою.

Дальший розвиток пам'яті відбувається вже в шкільному віці. Під впливом систематичного навчання довільна пам'ять, яка тільки починала складатися в дошкільному віці, досягає у школяра високих ступенів розвитку. Разом з тим удосконалюються прийоми логічного запам'ятовування. Оволодіваючи основами наукових знань, школярі в процесах запам'ятовування і пригадування спираються вже не на зовнішні ознаки предметів, а на більш істотні їх особливості, які характеризують внутрішній зміст запам'ятовуваного матеріалу.

Розвиток пам'яті не закінчується в період дитинства, вік може продовжуватися і в дорослої людини, набуваючи нових особливостей залежно від умов її життя і характеру її діяльності., Наприклад, у художників, у музикантів великого розвитку досягає образна пам'ять, в той час як у представників точних наук інтенсивно розвивається пам'ять словесно-логічна.

Удосконалення пам'яті у юнака і в дорослої людини в значній мірі залежить від того, як вони працюють над своєю пам'яттю, як вони її розвивають. Знайомлячись з особливостями пам'яті та вивчаючи її закономірності, людина одержує можливість оволодіти більш досконалими способами запам'ятовування і тим самим істотно підвищити його ефективність.

Цікаві сайти
Школа акробатики Анатомия
Попередження
При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://psychologia.ucoz.org обов'язково
Реклама
БУДЬ ЛАСКА СОХРАНИ

Copyright MyCorp © 2018