Психологія | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 13.12.2018, 07:45

Дитяча психологія

Меню сайту
Форма входу
Реклама

Розвиток волі у дошкільному віці

Новий важливий крок у розвитку волі робить дитина в дошкільному віці. В цьому віці відбувається інтенсивне формування довільних дій, передумовою чому є оволодіння основними рухами і формування різних рухових навичок. При правильній організації життя та виховання у дошкільника поступово виробляється вміння виконувати яку-небудь справу (побудувати, намалювати, запам'ятати тощо) відповідно до словесної інструкції, до завдання, запропонованого вихователем, або до вимог дитячого колективу.

Важливу роль у розвитку волі відіграє зміна у взаємовідносинах двох сигнальних систем. Протягом дошкільного дитинства поступово підвищується вплив словесних сигналів на поведінку дитини, зростає роль тимчасових зв'язків, що утворилися на рівні другої сигнальної системи, в регуляції її дій.

Дослідження показали, що приблизно до середини дошкільного віку осередки збудження, що виникли на рівні другої сигнальної системи під впливом словесних подразників, є ще недостатньо сильними і недостатньо концентрованими. Тому в тих випадках, коли мовна інструкція вимагає від молодшого дошкільника одної дії, а ситуація, що безпосередньо сприймається, спонукає його зробити іншу, він реагує відповідно безпосереднім враженням, ігноруючи словесні вказівки.

Виконання словесної інструкції проходить протягом дошкільного віку ряд ступенів у своєму розвитку. На ранніх вікових ступенях, наприклад, у дітей третього року життя спостерігається таке. Одержавши інструкцію що-небудь зробити (намалювати, зліпити, розкласти певним чином предмети тощо), малюки часто цю інструкцію швидко забувають і починають робити те, що їм хочеться, а не те, що було їм задано.

Пізніше, наприклад, у середині дошкільного віку відношення до інструкції змінюється. Діти вже приймають завдання, дане в інструкції (намалювати будинок, зліпити людину, розкласти певним чином предмети), але не рахуються із словесними вказівками відносно способів розв'язання цього завдання (як малювати, у якій послідовності, як розфарбовувати тощо).

У кінці дошкільного віку словесні інструкції починають визначати не тільки близькі й зрозумілі дітям завдання діяльності, але й способи її здійснення.

Слід, однак, відзначити, що при правильному педагогічному керівництві, коли дитину систематично привчають до виконання посильних навчальних і трудових завдань, рівень довільної регуляції дій на основі словесної інструкції навіть у молодших дітей значно підвищується.

Досліди показали, що значну роль у виконанні дітьми словесної інструкції відіграє їх орієнтувально-дослідницька діяльність. У тих випадках, коли слова інструкції викликають у дитини відповідні орієнтувальні реакції, привертають її увагу до подразників, які називаються, дія здійснюється правильно навіть у молодшому дошкільному віці. Якщо ж такого роду орієнтувальні реакції відсутні, словесна інструкція не виконується або ж виконується неправильно. В процесі дослідження була зроблена спроба за допомогою додаткових словесних вказівок і наочного показу організувати орієнтувальну діяльність дітей і таким чином підвищити успішність виконання ними словесної інструкції. Наприклад, дитині говорили: «Коли засвітиться червона лампочка, ти натисни цю маленьку кнопку, а коли засвітиться зелена лампочка, ти повернеш цей вимикач». Якщо, вислуховуючи інструкцію, діти не звертали уваги на предмети, які називалися, не дивилися в їх бік, то експериментатор за допомогою словесних вказівок («Поглянь, де засвічується зелена лампочка!», «А де знаходиться та кнопочка, на яку треба натискувати?» тощо), а також вказівних жестів привертав їх увагу до словесно означених подразників, викликаючи орієнтування на ці подразники. Після подібного роду організації орієнтувально-дослідницької діяльності діти починали розуміти інструкцію, у них створювалося попереднє уявлення про завдання, що стоїть перед ними, внаслідок чого успішність виконання дії різко підвищувалась (рис. 28). Таким чином, діти навчилися діяти довільно, свідомо підпорядковуючись сформульованій вимозі.

Істотну роль у розвитку волі відіграє оволодіння дитиною певними способами дії, формування в неї певних навичок.

Батьки й вихователі формують у дошкільників такі культурно-гігієнічні навички, як навички додержування чистоти тіла, культурної їжі, акуратного поводження з речами особистого користування, підтримки порядку в навколишній обстановці, ввічливої поведінки щодо дорослих і дітей.

У процесі фізичного виховання діти набувають правильних навичок ходьби, бігу, стрибків, кидання, лазіння, катання на санках, лижах, ковзанах, їзди на велосипеді тощо.

На заняттях і при виконанні трудових завдань вони навчаються користуватися деякими матеріалами (папером, картоном, глиною тощо), а також простими інструментами (олівцем, ножицями, молотком тощо).

Необхідно, щоб діти в міру своїх можливостей розуміли, навіщо вимагається та чи інша дія і чому її слід виконувати так чи інакше. Свідоме засвоєння відбувається швидше і вироблювані таким чином навички виявляються більш гнучкими, легше використовуються в нових умовах, ніж навички, утворені шляхом механічного тренування. Звичайно, ступінь усвідомлення навичок буде різним у дітей різного віку. Так, трирічні діти можуть зрозуміти лише найближчі результати засвоюваних ними дій — треба мити руки для того, щоб вони були чисті, слід тримати ложку так, щоб суп не виливався на скатерку, тощо. Діти 5—6 років вже здатні до більш глибокого розуміння значення навичок, які набуваються, оскільки вони засвоюють елементарні відомості про гігієну, про правила культурної поведінки, про якості й призначення деяких матеріалів та інструментів.

Треба, проте, підкреслити, що одного розуміння того, навіщо й чому необхідно діяти так чи інакше, ще не досить для утворення навички. Для цього ще необхідні тривалі й систематичні вправи, в ході яких навички вдосконалюються і стають дедалі міцнішими і стійкішими.

Важливе значення в оволодінні навичками в дошкільному віці має наслідування дорослих, які наочно показують дитині, як і в якій послідовності необхідно діяти. Наочний показ слід сполучати із словесними вказівками, роль яких в утворенні навичок неухильно зростає в процесі розвитку дитини.

Оволодіваючи навичками, діти набувають нових засобів досягнення цілей, що стоять перед ними, в результаті чого відбувається розвиток і ускладнення їх вольових дій.

Одночасно з формуванням навичок необхідно виховувати у дітей відповідні звички. Останнє дуже важливе тому, що звичка полягає не тільки в умінні, але і в потребі, в прагненні здійсню-вати певні дії. Дитина, у якої вироблена звичка до акуратності, сама стежить за своїм одягом, прибирає за власною ініціативою іграшки, прагне, в міру своїх сил, підтримувати порядок дома і в групі.

Особливе значення для розвитку дитячої волі мають такі звички, в яких закріплюється певне ставлення дитини до навколишніх людей і до своїх маленьких обов'язків. Треба привчати дітей змалку поважати дорослих, слухатись їх вказівок, грати й працювати дружно, спільно, допомагати товаришеві, добросовісно виконувати доручену справу тощо.

Формування звичок, так само як і утворення навичок, вимагає певного розуміння того, що робиться, і, головне, численних систематичних вправ у виконанні правильних вчинків.

Формування звичок полегшується, коли дія і досягнуті за її допомогою результати дають дитині задоволення, викликають у неї позитивні почуття. Якщо ж виконання дії постійно супроводиться невдачами і неприємностями, то це заважає утворенню звички.

Тому вихователь, наполегливо ставлячи дитині певні вимоги і привчаючи її переборювати певні труднощі, повинен турбуватися про те, щоб правильні дії підкріплювалися або позитивною оцінкою, або тим безпосереднім емоційним задоволенням, яке дає сам процес і результат виконуваної дії. Якщо дитина постійно відчуває, як це добре і приємно, яке задоволення мають навколишні, коли вона ретельно миється і акуратно одягається, коли вона старанно прибирає свої речі на місце тощо, її культурно-гігієнічні навички (вміння одягатися, прибирати після себе іграшки тощо) поступово перетворюватимуться у звички.

Коли у дитини вчасно не виховується добра звичка, то звичайно замість неї непомітно виробляється звичка погана. Якщо, наприклад, не формувати у дошкільника звички прибирати свої речі на місце, то в нього утвориться погана звичка все кидати куди завгодно. Якщо не привчили дитину гратися і працювати спільно, ділитися тим, що є, з товаришем, то в неї утвориться погана звичка турбуватися лише про себе, заважати іншим, відбирати у дітей іграшки, залишати для себе все найкраще тощо.

Для розвитку волі необхідно систематично виховувати у дітей хороші звички, попереджувати появу поганих, наполегливо переборювати останні, коли вони вже склалися.
Важливе значення у формуванні дитячої волі має розвиток мотивів, які спонукають дитину діяти.

Під впливом навколишнього соціального середовища і виховання у наших дошкільників починають рано виникати зародки високих суспільних мотивів поведінки — прагнення зробити щось корисне для інших людей, виконувати свої обов'язки перед дорослими і дитячим колективом, підпорядковуватися певним моральним нормам поведінки тощо.

Звичайно, спочатку ці мотиви виступають в дуже примітивній формі і є ще слабкими, нестійкими. Однак при певних умовах життя і виховання вони можуть виявитися навіть у маленької дитини більш сильними, ніж мотиви особистої користі або ж примітивний інтерес до якої-небудь захоплюючої з зовнішнього боку діяльності.

Діти по-різному ставляться до елементарних трудових завдань, що їм дають (плести килимок, виготовити прапорець тощо), залежно від того, як ця діяльність мотивувалася. Так, наприклад, дошкільники займалися виготовленням прапорців значно наполегливіше й успішніше, коли ці прапорці призначалися в подарунок малюкам, ніж тоді, коли діти виготовляли їх для власних потреб.

Поява в дошкільному віці зародків суспільних мотивів відіграє істотну роль у розвитку дитячої волі. Адже для справді вольового вчинку людині не досить уміти підпорядкувати свої дії свідомо поставленій меті, а необхідно ще активно прагнути до її досягнення заради спільного добра, виконуючи обов'язок перед суспільством.

Беручи участь в заняттях і в складних колективних іграх, виконуючи різні вказівки і вимоги вихователя, дитина поступово навчається керуватися у своїх діях близькими, зрозумілими їй цілями. Так, наприклад, дошкільник, приступаючи до малювання або до спорудження будинку з кубиків, може вже заздалегідь уявити собі те, чого він хоче досягти, і протягом певного часу керуватися у своїх діях уявленням про завдання, яке стоїть перед ним. Дитина оволодіває не тільки зовнішніми діями, але й починає керувати внутрішніми, психічними процесами. В розділах, присвячених сприйманню, пам'яті, увазі, вже зазначалося, що в цей час у дітей вперше починають формуватися довільне сприймання, довільне запам'ятовування, довільна увага тощо.

У міру розвитку дитячої волі дитина, у виконанні своїх дій менше залежить від тих обставин, у яких вони виконуються. Так, наприклад, при належному вихованні старший дошкільник продовжує виконувати одержане трудове завдання навіть у тому разі, коли виникає спокуса взяти участь у цікавих іграх дітей, що його оточують. Правда, таке вольове зусилля дається маленькій дитині не без труднощів і хитань. Іноді вона на деякий час відвертається, але потім знову повертається до виконання своїх обов'язків.

Дитина вже довільно звертає увагу, довільно запам'ятовує, довільно здійснює яку-небудь практичну дію в найрізноманітніших умовах, в грі, трудовій діяльності, в навчальних заняттях. Вона поступово навчається ставити перед собою все віддаленіші цілі і підпорядковувати їм свої дії. Шестирічні діти вже можуть протягом кількох днів займатися вирощуванням якої-небудь рослини або ж майструвати яку-небудь іграшку, переборюючи труднощі, які зустрічаються.

Дитяча воля розвивається під впливом морального і розумового виховання дитини.

Організовуючи щоденне життя дошкільників, ознайомлюючи їх з усім, що оточує, керуючи їх іграми і заняттями, батьки й вихователі повинні формувати у дітей повагу до дорослих і їх праці, почуття дружби й товаришування по відношенню до однолітків, прагнення зробити щось корисне для навколишніх людей, звичку сумлінно виконувати свої маленькі обов'язки.

Таким чином виховуються мотиви вольових дій. Разом з тим для формування волі необхідно виховувати цілеспрямованість і, зокрема, розвивати у дітей здатність ясно уявляти цілі, що стоять перед ними, які полягають не тільки у використанні наявного, але й у створенні чогось нового (наприклад, у створенні малюнка, в побудові будиночка, у виготовленні якої-небудь іграшки). На перших порах такі цілі ставлять перед дитиною дорослі, домагаючись за допомогою показу зразка і словесних пояснень, щоб вона ясно уявляла собі те, що треба зробити. В дальшому дошкільник, нагромадивши певний досвід, починає сам ставити перед собою певні цілі і, таким чином, стає ініціативнішим і самостійнішим.

Для вольової дії, крім прагнення до мети, треба ще вміти її досягти. Цьому сприяє формування в дітей у дитячому садку і сім'ї різних навичок, а також звички підпорядковувати свої дії поставленому завданню і доводити розпочату справу до кінця, переборюючи на своєму шляху певні труднощі й перешкоди.

У процесі виховної роботи треба добиватися не тільки того, щоб дитина вміла виконувати дії, що відповідають поставленій меті, але й могла б гальмувати дії, які їй не відповідають, утримуючись від таких вчинків, які суперечать встановленим правилам поведінки або ж шкодять інтересам навколишніх людей.

Цей розвиток волі в дошкільному віці є важливою умовою дальшого навчання дитини в школі.

Щоб успішно вчитися, дитина повинна підкорятися певним вимогам, погоджувати свої дії із завданням, яке їй дали. Ніяке систематичне навчання неможливе, якщо дитина не володіє собою, якщо вона діє тільки під впливом безпосередніх спонукань, не вміючи підпорядковувати свої дії вказівкам учителя, вимогам шкільної програми.

Перш ніж дитина сама починає ставити собі свідомі цілі, їй вказує їх вихователь.

Даючи дитині вказівку, в якому напрямі і як їй потрібно діяти в тих чи інших випадках, організовуючи колективні ігри, навчальні заняття, трудові дії, вихователь поступово привчає дитину усвідомлювати цілі своїх вчинків відповідно до вимог дорослих і дитячого колективу і здійснювати їх у своїй щоденній діяльності.

Виконання завдання привчає дитину підкорятися у своїх діях свідомим цілям і переборювати на шляху їх досягнення певні перешкоди.

Нарешті, важливу роль у формуванні волі дитини відіграє її моральне виховання, засвоєння нормам моралі. Високі суспільні мотиви діяльності є необхідними для розвитку вольових якостей майбутнього громадянина нашого суспільства.

Цікаві сайти
Школа акробатики Анатомия
Колготки
Попередження
При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://psychologia.ucoz.org обов'язково
Реклама
Шкарпетки
БУДЬ ЛАСКА СОХРАНИ

Copyright MyCorp © 2018