Психологія | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 13.12.2018, 07:15

Дитяча психологія

Меню сайту
Форма входу
Реклама

Системність вищої нервової діяльності

Звичайно на нервову систему діє велика кількість подразників; одні з них збуджують, інші гальмують ту чи іншу діяльність організму. Завдяки взаємодії збуджених і загальмованих ділянок мозку кожний окремий рефлекс протікає не ізольовано, а залежить від усієї системи процесів, що відбуваються в корі головного мозку. Система мозкових процесів динамічна, постійно видозмінюється, але при тривалому повторенні одних і тих самих зовнішніх обставин певне сполучення умовних рефлексів закріплюється, фіксується. Така закріплена система умовних рефлексів, що здійснюється в певній послідовності, називається динамічним стереотипом. При утворенні динамічного стереотипу дії, здійснювані в звичайному порядку, відбуваються легко, без утруднень і викликають позитивні емоційні переживання. Так, дитина, яка при суворому дотриманні режиму привчилась завжди в один і той самий час вставати, застилати постіль, вмиватися і сідати за уроки, виконує це охоче, без напруження, не потребуючи додаткових інструкцій і нагадувань.

Ломка стереотипу, викликана змінами умов життя, відбувається з трудом і часто супроводиться негативними переживаннями, почуттям незадоволення. Якщо, наприклад, порушують звичайний порядок життя дитини: будять, годують, примушують працювати не в свій час, то поведінка її дезорганізується. Дитина починає капризувати, виявляє неслухняність. Тому суворе виконання режиму має дуже важливе значення для організації всієї виховної роботи в сім'ї і в дитячому садку.

Утворення динамічного стереотипу є фізіологічною основою формування різних навичок (навчальних, гімнастичних, трудових), а також складних звичок (до охайності, до порядку, до ввічливості тощо).

Свого вищого розвитку системність роботи великих півкуль досягає в діяльності другої сигнальної системи. У зв'язках другої сигнальної системи закріплюється весь минулий досвід людини, узагальнений і впорядкований за допомогою слова. В дальшому цей досвід використовується при засвоєнні нових знань, при утворенні нових тимчасових зв'язків.

Усе викладене показує, що вчення І. П. Павлова про роботу великих півкуль головного мозку має важливе значення для матеріалістичного розуміння психіки. Воно дає фізіологічне пояснення не тільки того, як протікають ті чи інші психічні процеси, але  як вони розвиваються залежно від умов життя і виховання.

Під впливом навколишніх умов у корі головного мозку на основі вже існуючих безумовних і умовних рефлексів утворюються нові тимчасові нервові зв'язки. Це й становить фізіологічну основу поширення досвіду, набуття нових знань і вмінь.

Нові знання і вміння вдосконалюються в процесі діяльності людини, в процесі її практики.

Одні способи дії, які приводять до успішного розв'язання практичних завдань, що стоять перед людиною, а також уявлення, поняття, які відповідають дійсності, одержують, за виразом І. П. Павлова, «ділове підкріплення» і за законами вищої нервової діяльності фіксуються, закріплюються.

Інші способи дії, уявлення, поняття, що є хибними, неточними, не одержують у практиці ділового підкріплення і в силу цього гальмуються і поступово знищуються.

Таким чином, відбувається розвиток, удосконалення і зовнішніх дій людини, і її внутрішніх Психічних процесів під впливом умов життя і виховання.

Під впливом безпосередніх і словесних подразників, у результаті взаємодії двох сигнальних систем у корі головного мозку утворюються поступово все складніші тимчасові зв'язки, які від-ображають навколишню дійсність, становлячи фізіологічну основу знань, уявлень, понять про все, що оточує. Це дозволяє людині досягати необхідних результатів у своїй практичній діяльності, успішно виконувати ті обов'язки, які покладає на неї суспільство.
Цікаві сайти
Школа акробатики Анатомия
Колготки
Попередження
При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://psychologia.ucoz.org обов'язково
Реклама
Шкарпетки
БУДЬ ЛАСКА СОХРАНИ

Copyright MyCorp © 2018